"Із всіх вічних речей кохання є найкоротшим", або ж Роздуми про абсурдність твердження Же.-Бе.Мольєра

        Щойно (вже не вперше) натрапила на цитату Мольєра: "Із всіх вічних речей кохання є найкоротшим".  ( http://aphorism-citation.ru/index/0-94).

            Здавалось би: еге ж, це  точно так! Так воно і є! Просто геніально сказано!

І я - два роки тому надавала цій фразі абсолютно іншого значення, аніж сьогодні. Гадала, "о, як то він гарно і мудро сказав!". 

         Та дзуськи! Ще одна безтолкова цитата на кшталт тих, що їх малолітні дівчатка, або ж просто любителі гарно сказаних, та часто абсурдних висловлювань, десятками постять-перепощують у соцмережах, зважаючи лише на зовнішню красномовність і нібито абсолютну відповідність на ту мить їхнім скривдженим почуттям.

        Та все ж, повернімося до Жана-Батиста і його такого чіткого, майже беззаперечного твердження. 

             Мольєрівський "Дон Жуан" і його відчайдушний герой-звабник. Для нього що не жінка, - то нове кохання, при чому щире, як він сам запевняв. Тож, в сумі, "кохань" у нього було багато, хоч і "коротких". Та все ж, як стверджують, - саме кохання як почуття абстрактне - вічне.

           Але спокою не дає мені інше: або ж перекладачі були не конче обізнані з французькими афоризмами, та й взагалі - з тонкощами перекладу, або ж сам Мольєр за пишнотою свого вислову прогледів у ньому одну суперечність. 

          Відколи себе пам'ятаю, мене завжди вчили, що все вічне - безкінечне. Тобто, ніхто не може визначити ні його віку, ні довжини (матеріальної), ні тривалості взагалі чи відносно чогось.         

          Філософське визначення вічності тому й надає їй такого величного, неосяжного значення, що просто не знаходить їй кінця чи обмеження (ну, окрім Азімова, звісно ж). А Мольєр, бачте, ствердив, що кохання - річ вічна. І знову ж таки - я б не називала то річчю, бо ж говоримо про абстрактне. Та все ж, він ствердив, що кохання - вічне.

       Тобто, зі слів Мольєра виходить, що кохання одночасно є і вічним, і все ж має чітко визначені параметри - короткотривалість.

     І хай там філософи розпинаються собі щодо безкінечності вічності, а Мольєр точно знає, що одна з вічних речей все ж є короткою і зовсім не вічно вічною! І хтозна, як там щодо інших "речей"...

      Ага, і ще: дуже вже б таки мені хотілось побачити його вислови щодо інших "вічних", на його думку, категорій. Гадаю, там за аналогією мало б бути не інакше, як: 

     1) Із всіх вічних речей кохання є найкоротшим;

     2) Із всіх вічних речей вічна пам'ять є трохи менш короткою, аніж кохання;

     3) Із всіх вічних речей мистецтво, в порівнянні з коханням, є найбільш довгим.

 І так далі...