«Літературний дискурс останніх десятиліть надзвичайно строкатий і розмаїтий. Адже в часі співпрацюють кілька вікових і так званих літературних поколінь, митці різних естетичних категорій та інтелектуальної ваги» [1].
Літературний процес зараз, хоч і дуже активний, та все ж доволі спокійний з точки зору донесення плодів праці до читача. Кажучи про це, маю на увазі творчість молодої львівської поетеси Галини Крук, котра, аж ніяк не страждаючи на графоманію, але по-справжньому таки хворіючи здоровою літературою, активно відвідує різноманітні літературні форуми, фестивалі, але не поспішає з черговим виданням збірки. Галину можна вважати середнім поколінням поетів, творчий шлях яких починався у 90-х роках, а зараз - у різноманітних формах продовжує втілюватися на аркушах паперу.
Говорячи про літературні школи та угрупування, варто зважити на певні критерії, за якими збираємося зараховувати того чи іншого поета до певної школи. Про приналежність Галини Крук до «львівської школи поеток» заговорили у 2005 році, коли була видана антологія «Ми і Вона», до котрої ввійшли поезії одинадцятьох поеток. Обурюючись через «бажання повкидати в один казан абсолютно різних авторів і вивести з цього якісь літературознавчі висновки», Галина наводить незаперечні аргументи про те, що не завжди потрібно якимось чином групувати поетів, адже саме їхня несхожість і робить українську літературу такою різносторонньою та самобутньою: «в літературознавчому розумінні визначення «школа» передбачає якихось спільних учителів, спільне середовище, схожість поетики і т.д. У цьому ж випадку спільність обмежується Львовом, навчанням в університеті імені Франка (і то не для всіх) і часом входження в літературу – дев’яностими».
Простежуючи творчий шлях Галини Крук, не потрібно багато говорити про авторку, адже сказавши про її поезію, ми скажемо про неї саму.
Завданням курсової роботи є побачити рух думки у творчості поетеси, проаналізувавши її вірші у хронологічному порядку, з’ясувати вплив наукової діяльності на її поезію.
Робота складатиметься зі вступу, який потрібен для того, аби докладніше розповісти про постать Галини Крук у літературному процесі, взявши до уваги антології, до яких входять її вірші, інтерв’ю, і навіть особисту інтернет-сторінку поетеси, на якій вона активно розміщує нові вірші та враження від відвіданих літературних фестивалів.
Перший розділ присвячений поезії. Творчий доробок простежуватиметься як один твір для того, щоб згрупувати всю поезію у золоту нитку – надзвичайно тонку, але стійку до негативних зовнішніх впливів послідовність, в якій можна побачити всі зміни, що відбулися, і ті незмінні переконання, що супроводжують поетесу впродовж всього творчого життя. В розділі йтиметься про Галину Крук як про творця поетичних рядків, про її словесні «мандри» у світі-океані.
Другий розділ спрямований на розгляд дисертації Галини Крук «Українське низове бароко: поетика стилю і жанру», у якій головною метою дослідниці є вивчити явище українського низового бароко з погляду літературної теорії і практики XVII – XVIII ст., зосередивши увагу на його жанрово-стильових особливостях. Кожне зацікавлення так чи інакше проявляється у творчості. Так і тематика низового бароко неодноразово зустрічається у поезії Галини Крук.
Отже, маючи на меті ширше розглянути творчість Галини у літературному процесі, варто познайомитись з її біографією.
Галина Крук – молода львівська поетеса, прозаїк, філолог-медієвіст, літературознавець, перекладач, кандидат філологічних наук, лауреат численних літературних конкурсів.
Народилася 30 листопада 1974 року у Львові. Писати почала рано – приблизно у віці шести років. Як сама згадує в одному з інтерв’ю, спочатку це було для неї своєрідне коментування ігор, пізніше з’явилися дитячі збірки, ілюстровані письменницею. Первинно це була гра, а вже потім – бажання писати вірші [2].
Навчаючись у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Галина стає лауреатом Фестивалю поезії та музики «Лір» (1995), літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (1996), а також Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов» (1996) та поетичного конкурсу «Привітання життя» ім. Б.-І. Антонича (1996). В цей час є активною учасницею дисонації «Нечувані», яку створює разом із Оленою Галетою, Іриною Старовойт, Оксаною Копак та Олесею Новосад. ««Нечувані» були своєрідним літературним приколом студенток філології, коли всі довкола тільки те й робили, що об’єднувалися в гурти, писали статути, щось декларували» [3].
Закладене “нечуванками” філологічне товариство “Висока Школа” проводить у Львівському університеті всеукраїнську конференцію про вартість художнього тексту, бере участь у «Смолоскипівських» семінарах в Ірпені. Як літературну формацію «Нечуваних» відзначають на всеукраїнському фестивалі “Срібна Підкова” [4].
У 1997 році Галина Крук закінчує Львівський національний університет імені Івана Франка. Цього ж року виходить її поетична збірка "Мандри у пошуках дому" (Львів, 1997), що була відзначена дипломом першого ступеня на конкурсі молодих поетів на здобуття літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича у 1996 році, а також збірка "Сліди на піску" (Київ, 1997).
Ще будучи студенткою Галина починає займатися «філософією мандрів» у давній українській літературі XVII-XVIII ст., тому не дивно, що у 2001 році вона захищає дисертацію на тему «Українське низове бароко: поетика стилю і жанру» та здобуває науковий ступінь кандидата філологічних наук.
Поетичні твори молодої авторки входять до альманахів та антологій «Привітання життя’95» (1996), «Початки» (1998), «Протизначення» (2001), «Королівський ліс» (2001), перекладаються англійською, німецькою, російською, польською і хорватською мовами. Вірші та оповідання для дітей друкуються в дитячих часописах (“Соняшник”, “Пізнайко”). У 2003 році з’являються її дві дитячі книжки “Марко мандрує довкола світу” та “Важко бути найменшим”. Їх перекладають 15-ма мовами (міжнародний проект літератури для дітей Step by step, Нідерланди). Сама письменниця перекладає з польської, російської, білоруської мов.
У 2003 році Галина Крук стає стипендіатом програми «Gaude Polonia» міністра культури Польщі, а у 2005 – «Homines Urbani» на Віллі Деціуша у Кракові. Цього ж року виходить друком її третя поетична збірка “Обличчя поза світлиною".
У 2005 році поезії Галини Крук входять до книжки “Ми і вона”. Антологія одинадцяти поеток, – поетичної збірки, що вперше була презентована українським читачам в рамках ХІІ національної виставки "Форум видавців" у Львові.
2007 року письменниця стає стипендіаткою Балтійського центру письменників і перекладачів (Готланд, Швеція,).
У 2009 році твори Галини входять до антології «Українські літературні школи та групи 60–90-х рр. ХХ ст.»
Галина Крук живе, працює і творить у Львові, є доцентом кафедри української літератури ім. М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, де також є почесним членом-керівником «Клубу поезії» (і прози теж). Галина – член Асоціації українських письменників, учасник літературної студії при філологічному факультеті, одна з ініціаторів відкриття нової спеціальності «літературна творчість».
1. «ДИКЕ ПОЛЕ» № 2, 2002, Бiла Анна «Українська ліра 1990-2000».
2. Газета «Недільний Експрес», 9-17 березня 1996.
3. «Українська літературна газета» №7(13) 2.04.2010.
4. культурно-аналітичний журнал «Art line» №3’99 (37), ст. 10-11.
Немає коментарів:
Дописати коментар