Писало в ранковій газеті:
«Розпродаж любові. Щорічний».
Приходьте в суботу, надвечір,
триватиме ж він лиш до півночі!
Писали, що є небагато,
що кількість товару обмежена,
Звичайно ж, «любов» – не без попиту,
на складах брудних не залежиться...
Будильник на сьому п ’ ятнадцять,
бо черга, звичайно ж, –
змією.
…вже й каву незвичну заварюєш, –
в пропорції три до одного –
аж кислу від міці своєї,
від сну рятівну панацею,
трьома випиваєш ковтками,–
й до справи!
І все. Решта – байдуже.
Того, що всередині коїться,
напевне ж, ніхто не побачить.
На першому місці тут зовнішність, –
«любов» ж некраси не пробачить!
Востаннє себе переконуєш ,
що справді воно тобі треба.
Бо, звісно ж, купити недешево, –
та й хтозна, чи є в тім потреба?!
Лише б не забути про зовнішність, (!!!)
поводитись впевнено в натовпі…
Бо ж надто не терпить аматорів
триклята «любов» на розпродажі
